Коли дитина охоплена сильними емоціями, її мислення тимчасово «відключається», і нотації дорослих можуть не спрацьовувати. Щоб дитина вас почула, перш за все їй потрібно заспокоїтися. У спокійному стані активується мислення, і дитина готова до діалогу та засвоєння нового досвіду.
Для того щоб дитина змогла подолати стрес, їй дуже потрібна стабільність дорослого та здатність дорослого керувати власними емоціями. Тому спершу зосередьтеся на власному заспокоєнні, відновленні безпечного зв’язку з дитиною та будьте готові відгукнутися на її потреби. Щоб налагодити контакт із дитиною, зверніть увагу на кілька ключових аспектів:
- Безпечні доторки (ніжні, турботливі, чуйні та комфортні для дитини). За надійної безпечної прив’язаності дитина розслабляється в обіймах турботливого дорослого.
- Зоровий контакт (тривалий, комфортний). Такий тип зорового контакту є однією з ознак надійної прив’язаності, сигналізує дитині, що з вами їй безпечно і разом ви впораєтеся з ситуацією.
- Мовленнєвий контакт (м’який, спокійний та мелодійний голос). Своїм тоном дорослий допомагає дитині заспокоїтися та відчути підтримку.
- Емоційна чутливість (зчитування сигналів про стан дитини без слів). Батьки помічають мінімальні зміни в поведінці та вигляді дитини. Це і є батьківською інтуїцією. Часто батькам необхідно просто заспокоїтися, і система «зчитування дитини» підкаже, як діяти і що робити в контакті з дитиною.
- Взаємодія в спонтанності та грі (дорослий використовує уяву та бавиться з дитиною). Ігри – один із найприродніших спосіб взаємодії батьків із дітьми.
Поради батькам щодо подолання стресу у дітей
- Дітей слід заспокоювати як за допомогою слів, так і тілесно (обіймати, цілувати, поправляти волосся, гладити по спинці тощо).
- Забезпечте постійний режим. Дітям потрібна передбачуваність. Їм легше розібратися, чого слід очікувати від життя, якщо прописаний час прийому їжі, виконання домашньої роботи, сну. Це допомагає їм відчувати себе в безпеці та знижує рівень стресу.
- Допомагайте дітям переосмислювати стресові ситуації. Наприклад, якщо дитина відчуває стрес, тому що думає, що не подобається однокласнику, бо той не привітався з нею перед уроком, то батьки можуть попросити дитину спробувати дати інші пояснення такої поведінки однокласника. Чому б не припустити, що він просто замислився, а тому забув привітатися? Батьки повинні допомагати своїм дітям тлумачити життєві ситуації більш позитивно. Звісно, іноді трапляються об’єктивно стресові ситуації. У таких випадках батькам необхідно допомагати своїм дітям справлятися з ними в інші способи.
- Ініціюйте розмови про почуття. Вчіть дітей орієнтуватися у світі емоцій та почуттів. Уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають з приводу того, що відбувається.
- Ставтеся серйозно до дитячих переживань і не ігноруйте дитину, якщо вона поділилася з вами своїми страхами. Замість «Не вигадуй, у темряві нічого немає» скажіть: «Давай разом перевіримо. Може, то так одяг лежить, а тому може щось здаватися».
- Не «заражайте» дитину власними страхами.
- Допомагайте дітям змінювати їхні уявлення про стресові ситуації. Переконання дітей мають істотний вплив на них самих: на те, як вони себе поводять, кого вони вибирають у друзі, чим захоплюються поза школою тощо. Дитячі переконання певною мірою також визначають, що може стати причиною стресу для них, а що ні. Іноді деякі дитячі уявлення призводять до посилення стану стресу.
- Давайте лише ті обіцянки, які ви зможете виконати.
- Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться до лікаря чи психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.