Під час кризових ситуацій, таких як війна, дітям особливо потрібні підтримка та відчуття безпеки. Щоб ефективно допомагати своїй дитині, батькам спершу важливо піклуватися про власний емоційний стан, зберігати спокій і внутрішню стійкість. Ваш настрій, впевненість і здатність контролювати емоції безпосередньо впливають на відчуття безпеки дитини та її здатність справлятися зі стресом.
Таким чином, щоб мати ресурс і можливості допомогти дитині, батькам варто пам’ятати про власні сили, стійкість та піклуватися про себе:
- Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу не соромно, навпаки – це ознака сили і справжньої турботи.
- Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся з важливими для вас людьми, розповідайте про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне підтримати і вас, і того, кому ви його адресуєте.
- Будьте до себе добрі. Війна виснажує психічні ресурси – тож не дивно, що часом ви можете втрачати контроль. Але коли таке стається важливо попросити вибачення, намагатися виправити ситуацію, винести з помилок урок, але не судити і не картати себе. Бути добрим – це теж слухати свої потреби і відповідати на них без самозвинувачень у егоїзмі.
- Дозвольте собі думати про майбутнє, а не про минуле, тобто мріяти, планувати, обговорювати з важливими людьми, що ви зробите найперше після закінчення війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують.
- Не звинувачуйте себе в тому, що сталося, або в тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка. Почуття провини відбирає сили.
- Якщо відчуваєте потребу, зверніться до спеціаліста.
Як підтримати дітей у цей непростий та складний час?
- Обговорення тривожних подій.
Такі розмови є дуже корисними для емоційної розрядки. Після перебування в укритті, сигналів тривоги, звуків вибухів чи епізоду бойових дій проводьте невеликі сімейні бесіди. Такі розмови слід починати зі слів про те, що загроза минула («зараз ми в безпеці»). Скажіть, що це було важко, але дитина впоралася, і ви, батьки чи близькі дорослі (опікуни), пишаєтеся її силою. У проживанні критичних ситуацій через їхнє проговорювання важливо робити акцент не лише на почуттях та емоціях, а й на діях, які допомогли впоратися дитині й вашій родині.
- Створення нових ритуалів.
Якщо ви переїхали або втратили можливість робити те, що було для вас із дитиною звичним, створіть нові ритуали. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні ігри, співи тощо. Спільні дії допоможуть дитині відчути єдність і силу сім’ї.
- Щоденне спілкування на різні теми.
Спілкування потрібне кожному. Щоб дитина не почала ізолюватися, з нею треба говорити про речі, які стосуються її життя: про прогулянки, книги, фільми, ігри. Попросити навчити дорослих чогось, що в неї добре виходить. Це допоможе їй відчути, що вам важливі її інтереси.
- Підтримання емоційного зв’язку.
Особливо зараз для дитини важлива емоційна близькість із батьками. Щоб зберігати її та зміцнювати, потрібно обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, які демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції. Важливо пам’ятати, що діти, які пережили травматичний досвід, не завжди люблять обійматися й можуть уникати тілесних контактів. Тому слід запитувати дитину, чи можна її пригорнути.
- Звернення до психолога.
Не зволікайте зі зверненням до спеціаліста за психологічною допомогою, якщо дитина постійно пригнічена чи агресивна, уникає активності, спілкування з однолітками, втратила апетит і нормальний сон.