Дисципліна допомагає дітям зрозуміти, що погано, а що добре, допомагає навчитися дотримуватися правил, а також навчитися правильної поведінки в певних ситуаціях. Вона вкрай необхідна для того, щоб захистити дітей від потенційно шкідливих ситуацій.
Якщо батьки вірять у те, що негативні наслідки, такі як, наприклад, словесні покарання, повинні «виправити» поведінку дитини, то коли це не відбувається, батьки засмучуються та починають використовувати сильніші покарання. Це тільки посилює боротьбу за владу, роблячи взаємодію між дитиною та дорослим негативною, створює напруження та відчуження, в результаті практично не дає змоги дитині навчитися бажаної поведінки.
Батьки зазвичай використовують три види наслідків для того, щоб дисциплінувати дитину та пояснити небажану поведінку.
Природні наслідки (ефективні) – це ті наслідки, які існують у зовнішньому світі. Наприклад, якщо вийти на вулицю під дощ без парасольки, то змокнеш; якщо гратися замість того, щоб виконати домашнє завдання, то отримаєш погану оцінку за його невиконання. Перевага природних наслідків у тому, що вони вчать важливих висновків про те, як влаштований цей світ. Батьки не завжди зможуть бути поруч для того, щоб контролювати поведінку дитини. Чим краще дитина буде розуміти негативні наслідки певної поведінки, тим більше вона буде підготовлена до того, щоб уникати болісних наслідків у майбутньому.
Логічні наслідки (ефективні) – наслідки, які неодмінно настають після певної поведінки. Батьки часто використовують ці наслідки, коли не можуть дочекатися настання природних наслідків. Наприклад, якщо дитина катається на велосипеді по дорозі, батьки не чекатимуть, поки її зіб’є машина, для того щоб довести, що кататися вулицею небезпечно. Вони придумають наслідок, який, на їхню думку, логічно пов’язаний із такою поведінкою – на деякий час заберуть велосипед.
Штучні наслідки (неефективні) – найбільш поширені, проте неефективні. Батьки схильні використовувати наслідки, які не мають очевидного логічного відношення до небажаної поведінки. Прикладом може бути реакція батьків на розбите скло – позбавлення дитини можливості грати на комп’ютері. Через те, що немає логічного зв’язку між поведінкою та наслідком, діти можуть не повною мірою розуміти свою поведінку, яка призвела до негативних наслідків. Дитина може переживати наслідок як примху батьків. Тож вона не винесе корисного досвіду зі своєї поведінки.
Правила ефективних наслідків
- «Холодна голова». Обирайте наслідки за небажану поведінку стримано. Опануйте емоції й тільки після цього дійте.
- Вчинок, а не особистість. Критикуйте небажану поведінку, а не саму дитину: «Мені не подобається така поведінка, ти чиниш недобре, тому твоя поведінка матиме такі наслідки…»
- Дитина має знати, за що настають небажані наслідки. Наявність правил і чітке їх дотримання у родині дає розуміння того, за що саме можуть наставати наслідки. Якщо дитина щось скоїла, чого раніше не обговорювали, то спочатку її слід попередити про вірогідність небажаних для неї наслідків. У разі повторення ситуації можна їх застосовувати.
- Почуття та емоції важливі. Небажані для дитини наслідки не можуть наставати через вияв нею емоцій та почуттів. Усі мають право на різні емоції. Важливо, як їх виражає дитина, і вчити її, як це треба робити: «Я розумію, що тебе образили і тобі боляче, але псувати чужі речі не дозволено. Варто сказати іншій дитині, що саме тебе ображає і як з тобою поводитися не потрібно, не завдаючи дитині або її речам шкоди».
- Часові рамки. Дитина має знати, скільки часу триватиме обмеження (небажаний наслідок). Спершу подумайте, як формулювати заборони. «Не отримаєш більше солодкого» або «Відсьогодні – жодних соціальних мереж» звучить як заборона на все життя. Але ж через певний час ви самі запропонуєте дитині щось смачненьке або скористаєтесь Instagram, Facebook, TikTok тощо.
- Дотримання прав дитини. Жодні обмеження або наслідки за небажану поведінку не повинні порушувати прав дитини. Прояви насильства щодо дитини є неприпустимими.
- Ритуал примирення. Оберіть якусь символічну дію, що буде ознакою припинення небажаного наслідку.
Пам’ятайте! За кожним проявом «складної» поведінки дитини є певна причина. Визначте цю причину, допоможіть дитині з нею впоратися і дитина змінить свою поведінку, а ви збережете стосунки з нею.